АРОМАТИ́ЧНИЙ, а, е. Який має аромат, уживається для надання аромату. Бабуня казала принести ароматичного оцту (Л. Укр., III, 1952, 635); Рідку їжу готували з додаванням багатьох ароматичних приправ та овочів (Укр. страви, 1957, 5); // Який одержують за допомогою ароматизації. Каргатові пощастило виявити наявність у кам’яновугільному маслі ряду ароматичних речовин (Шовк., Інженери, 1956, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 61.