АРОМА́Т, у, ч.

1. Приємний і ніжний запах; пахощі. Вся зала сповнилась неначе ароматами Лівана й Аравії (Н.-Лев., І, 1956, 386); Вітерець заносив [у клас] ніжний аромат яблуневого цвіту (Панч, Ерік.., 1950, 113).

2. чого, тільки одн., перен. Властива чому-небудь ознака. Від спектаклю віє ароматом юності і свіжості, якоїсь особливої сердечності, щирості і цнотливості (Літ. газ., 26. IX 1946, 4); Прекрасний стиліст, хороший драматург, Старицький зумів, не порушуючи аромату поеми ["Майська ніч"], створити міцне оперне лібретто (Укр. клас. опера, 1957, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 61.