АРМІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до армії (в 1 — 4 знач.). Був він сміливий і відважний, мав потрібні знання і значний досвід армійської роботи (Шер., В партиз. загонах, 1947, 139); Ідуть невпинно громадяни — ..Командировані з районів, червонофлотці, лікарі, бійці армійських батальйонів (Уп., Вірші.., 1957, 16); Я їх знав особисто — і майора, і капітана. Вони працювали кореспондентами Н-ської армійської газети (Ю. Янов., І, 1958, 331).

2. Прикм. до армі́єць, армі́йці. Ми поверталися з армійського зльоту в свої частини, на передову (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 34); Тема війни, армійське життя мав широкий відгомін у численних віршах поетів старшого і молодшого віку (Мал., Думки.., 1959, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 61.