АРМАТУ́РНИК, а, ч. Той, хто виготовляє, встановлює чи обслуговує арматуру (в 1 і 2 знач.). Арматурники ставлять сталеві конструкції, зварники варять електрикою шви (Ю. Янов., II, 1958, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 60.