А́РКА, и, ж.

1. Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояни моста, два суміжні будинки і т. ін. Дві невеликих хати, з високими стелями в формі склепінь (арок), прибрані.. зеленню (Коцюб., III, 1956, 425); Піднеслись над річкою крани, і мостова арка звисла на них понад бистриною (Ю. Янов., IV, 1959, 116); * У порівн. Над заставою випиналось велетенською блакитно-золотистою аркою бездонне літне небо (Збан., Між.. людьми, 1955, 23).

2. Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням. Перед ними була арка із тонких жердин, зверху — портрет Леніна, анодним — зірка (Панч, Ерік.., 1950, 66).

Тріумфа́льна а́рка — декоративна арка на відзначення якої-небудь важливої події (перемоги і т. ін.). Тріумфальні арки виростали назустріч полкам (Гончар, І, 1954, 387).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 60.

а́рка — символ небесного скле­піння, по якому рухається небесне світило; ідею руху віддавна вира­жали три Сонця (або «Сонце світле-трисвітле, Троян (три Яни) — бог сонця): Сонце, що сходить, Сонце опівдні і Сонце, яке заходить,— ранок, полудень і вечір. Внизу, під широко розкинутим гіллям величез­ного дуба — глибока арка брами, входу до княжого двору (І. Кочерга).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 17.