АРЕ́НА, и, ж.
1. У давньоримському цирку — посипаний піском майданчик, де відбувалися бої гладіаторів, спортивні змагання та ін. Другий день Реве арена. На арені Лідійський золотий пісок Покрився пурпуром червоним, В болото крові замісивсь (Шевч., ІІ, 1953, 276); На сцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени (Л. Укр., II, 1951, 510).
2. Круглий майданчик посередині цирку, де виступають артисти. На арену вискочили два рудих клоуни (Донч., VI, 1957, 431); Люди різного віку і найрізноманітніших професій люблять життєрадісне мистецтво цирку, гаряче аплодують чудовим майстрам арени, що демонструють.. відвагу, витримку і мужність (Літ. газ., 20.ХІІ 1960, 4).
3. чого, перен. Місце, де відбувається яка-небудь дія, подія. Дніпро димів, як пожарище. Він нагадував арену фантастичної битви (Баш, На землі.., 1957, 21).
4. чого і яка, перен., книжн. Галузь, поле діяльності. М. П. Старицький свідомо обрав театр ареною своєї громадської і мистецької діяльності (Життя Саксаганського, 1957, 27); Зародження соціалістичного реалізму пов’язане з виходом на історичну арену найбільш послідовного і до кінця революційного класу — пролетаріату (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 58.