АПО́СТОЛ, а, ч.

1. Згідно з євангельськими переказами — кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення. Чомусь пригадалося євангельське оповідання, як апостол Петро зрікся Христа (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).

2. чого, перен., книжн. Гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї і т. ін. І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки. Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Шевч., II, 1953, 362); Островський — великий апостол життєвої правди, простоти (Про мист. театру, 1954, 164).

3. Церковна книга, що містить "Діяння апостолів" і їх "Послання". Джериха розказувала десятий раз, як її син тієї неділі перший раз читав апостола в церкві (Н.-Лев., II, 1956, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 55.

Апо́стол, ла, м.

1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. Єв. Л. VI. 13. І посходились апостоли до Ісуса. Єв. Мр. VI. 30. Подибує він раз янгола, ци апостола. Гн. II. 69.

2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. Шевч. 659.

3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь. Стор. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 8.

апо́стол —

1) за євангельськими переказами — кожен з дванадцяти учнів Ісуса Христа, яких він по­слав проповідувати своє вчення; Його учнями були: Петро, Андрій, Яків Старший, Іоанн Богослов, Пилип, Варфоломій, Матвій, Хо­ма, Яків Алфеєв, Тадей, Симон Зилот, Іуда Іскаріот; до апостолів зараховують і «апостола язични­цтва», який не знав Ісуса Христа в його земному житті, але має осо­бливі богословські заслуги, — «вчитель всесвіту» Павло. І слово Із уст апостола святого Драгим єле­єм потекло (Т. Шевченко); Чомусь пригадалося євангельське оповідан­ня, як апостол Петро зрікся Христа (З. Тулуб);

2) у переносному розу­мінні — гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї тощо. І день іде, і ніч іде. І голо­ву схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко);

3) церковна кни­га, що містить «Діяння апостолів» і їхні «Послання»; перший друко­ваний «Апостол» в Україні вийшов 1754 року у Львові в друкарні І. Федорова. Джериха розказувала десятий раз, як її син тієї неділі пер­ший раз читав Апостола у церкві (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 17.