АПОЛОГЕ́ТИКА, и, ж.

1. Галузь богослов’я, що захищає догми християнської релігії.

2. перен. Захист, вихваляння якого-небудь учення, суспільного ладу і т. ін. Перегляд спадщини [дожовтневого літературознавства] ніяк не означає ні апологетики, ні реставрації буржуазних традицій (Від давнини.., І, 1960, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 55.