АПОКА́ЛІПСИС, а, ч. Одна з книг християнської церковної літератури І ст. н. е., у якій зібрані містичні пророцтва про кінець світу. — Піїтика — чужий для мене світ… Мене обходить більш апокаліпсис… (Голов.. Поезії, 1955, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 55.

Апока́ліпсис — остання книга Нового Заповіту, написана святим євангелістом Іоанном; описує в за­гальних образах останні дні світу, прихід антихриста та різні катас­трофи, що супроводять ці останні жахливі дні; символізує вселенську катастрофу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 16.