АПЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док.
1. юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію. — Мухтаров Саїд Алі подав заяву до ЦКК, апелюючи проти ухвали бюро Кокандського обкому партії (Ле, Міжгір’я, 1953, 458).
2. перен. Звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет. В своїх статтях у цьому журналі ["Німецько-Французький Щорічник"] Маркс виступає вже як революціонер, ..апелює до мас і до пролетаріату (Ленін, 21, 1950, 29); — Будемо, отже, доти апелювати до її розуму, доки вона квінтесенції не зрозуміє (Коб., І, 1956, 81); — Нічим не проймеш! — апелюють жінки вже до мене, розгнівано тикаючи тремтячими руками на Саву Зарудного (Довж., II, 1959, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 54.