АПЕЛЬСИ́Н, а, ч.

1. Вічнозелене плодове цитрусове дерево, яке росте на півдні. До цитрусових належать вічнозелені дерева та кущі тропічного і субтропічного клімату — лимони, апельсини, мандарини (Колг. енц., II, 1956, 691).

2. Запашний, соковитий плід цього дерева жовтогарячого кольору. Далі мама йде на місто по вино, апельсини (Л. Укр., V, 1956, 38); Ось апельсини, лимони в підвалі, жовті, пахущі (Тесл., Вибр., 1950, 168); Острів’яни виявляють морякам свою приязнь і гостинність, запрошують в свої оселі, частують кокосовими горіхами й апельсинами (Довж., II, 1959, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 54.