АПАРТА́МЕНТИ, ів, мн. (одн. апарта́мент, у. ч. ), заст. Великі розкішні кімнати; розкішна квартира. Трагічність ситуації полягала ще й у тому, що Вася, ховаючись ранком, не встиг зорієнтуватися в апартаментах старого (Ле, Міжгір’я, 1953, 435); Олександр кваплячись пішов по червоному килиму до відведених йому апартаментів губернаторського дому (Кочура, Зол. грамота, 1960, 415).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 53.