АНІЯКІ́СІНЬКИЙ, а, е, займ. запереч., розм. Варіант займенника ніякісінький, вживаний для підсилення. У.. книжці "Серед степів" цензура не зробила аніякісінької заборони (Мирний, V, 1955, 410); Тирада була довга. Але Івась не звернув аніякісінької уваги на неї, хоча й вислухав до кінця (Л. Янов., I, 1959, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 47.