АНІТЕЛЕ́НЬ, присудк. сл., розм. Варіант незмінного присудкового слова нітелень, уживаний для підсилення; ні слова, ні звука. І всі уряд поставали, Ніби без’язикі — Анітелень (Шевч., І, 1951, 247); Тільки перед татарами — анітелень про те, що Настя його наречена (Тулуб, Людолови, І, 1957, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 46.