АНТАГОНІСТИ́ЧНИЙ, а, е. Пройнятий антагонізмом; непримиренно ворожий. Він [народник] не розрізняє двох антагоністичних класів, феодалів і буржуазії.. (Ленін, 1, 1948, 325); Письменник-реаліст [Панас Мирний] розкривав антагоністичні взаємини селянської бідноти з поміщиками (Укр. літ., 9, 1957, 37); // Пов’язаний з боротьбою між тваринами, рослинами, мікроорганізмами. Вивченню антагоністичних взаємовідношень між мікроорганізмами і питанню використання антагонізму у боротьбі з хворобами рослин.. присвячена велика кількість праць (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 48.