А́НКЕР, а, ч.

1. Деталь годинникового механізму, що регулює хід годинника.

2. Металева (сталева) зв’язка, якою скріплюють складові частини машини, кам’яної споруди і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 47.

Анке́р и анки́р, ру, м. = Альки́р. Де ж ти будеш спала? — В анкерю, в пірю. Гол. І. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 7.