АНЕКДО́ТНИК, а, ч. Любитель анекдотів, майстер розповідати анекдоти. Першим виглянув у коридор мій сусід по купе, анекдотник і веселун (Збан., Любов, 1957, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 45.