АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до анекдо́т 1. Переважна більшість антиклерикальних новел Боккаччо мав безсумнівно анекдотичне походження (Рад. літ-во, 2, 1958, 18).

2. Схожий на анекдот; смішний, кумедний. Матрос розповідав про свою поїздку у відпустку, пересипаючи оповідання смішними, часом анекдотичними епізодами (Ткач, Моряки, 1948, 48); // Малоймовірний, незвичайний. Його непродуманий виїзд до них [басмачів] і такий анекдотичний кінець всієї авантюри посіяв у Мухтарова настрій діяти (Ле, Міжгір’я, 1953, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 45.