АНГЛІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. англі́єць, йця, ч.; англі́йка, и, ж. ). Народ, який становить основне населення Англії. Читав Стріндберга, англійця Б. Шоу і польського — Жулавського (Коцюб., III, 1956, 431); Услід за ними [португальцями] в Індії з’явились голландці, англійці та французи (Нова іст., 1956, 20); Увечері в колгоспному Палаці культури.. відбулася невимушена розмова між англійками і колгоспницями (Рад. Укр., 28.VII 1962, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 44.