АНГЕЛЯ́ТКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до а́нгел 1.

* У порівн. В четвер почули ми, що вмерла [Одарочка]. Побігла я туди: вона вже на столі.. І така ж вона хороша лежала, як ангелятко боже! (Вовчок, І, 1955, 47).

2. перен., заст. Про дівчинку або хлопчика, які відзначаються своєю красою, невинністю, ніжністю. Край села саме хатина мрів; Там не спить мати, серцем боліє.. Сироти бідні лежать голодні… Спіть, ангелятка, не знайте болю (Граб., І, 1959, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 44.