АНАЛІЗА́ТОР, а, ч.

1. фіз. Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін. Частоту шуму вимірюють з допомогою частотного аналізатора, а його силу — шумоміром (Наука.., 12, 1960, 42).

2. фізл. У людини і високоорганізованих тварин-орган чуття разом з відповідною йому ділянкою мозку і сполучними нервами, що здійснюють аналіз подразнень із зовнішнього і внутрішнього середовища. А налізатор є складний нервовий механізм, що починається зовнішнім сприймаючим апаратом і закінчується у мозгу (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 41.