АМІ́НИ, ів, мн. Азотисті органічні сполуки, похідні сполуки аміаку, в якому атоми водню заміщені вуглеводневими радикалами. Аміни за будовою їх молекул є похідними аміаку (Заг. хімія, 1955, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 39.