АМВО́Н, а, ч. Підвищення в церкві перед так званими царськими вратами, з якого виголошуються проповіді. Виступив [єпископ] з вівтаря через дияконські двері.. 1. зійшов на амвон (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 300); Не отуманять слова нас. Слова пусті з амвона (Укр.. думи.., 1955, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 38.

амвон = амбон = амбона — під­вищення в церкві перед Царськи­ми вратами, з якого виголошують­ся проповіді; символізує вищість духовного над буденним, матеріальним. Поучали з церковної амбони рідних братів чужою мовою (П. Куліш); А яка то буде радість для на­роду, коли з висоти церковного ам­вона залунає, на зло ворогам, на щастя нам, рідною мовою Боже слово! (М. Стельмах).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 11.

амво́н, -а, ч. Підвищення в церкві перед так званими царськими вратами, з якого виголошуються проповіді.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. — К.; Ірпінь: Перун, 2009. — С. 25.