АЛЯ́РМ, у, ч., заст., рідко. Тривога. Се вчора був легкомисний, сліпий алярм хоч не зовсім безпідставний (Фр., IV, 1950, 267); Наполоханий бригадний генерал оголосив алярм (Кач., II, 1958, 367); // Шум, крик. Кожен день — як вибух і як штурм. Шалений марш напружень і енергій. Салют, і виклик сурм, і натиск, і алярм (Бажан, Роки, 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 35.