а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
А́ЛЬФА, и, ж. Назва першої літери грецького алфавіту.
◊ А́льфа і оме́га — початок і кінець чого-небудь; основне, головне в чомусь. Тут [на полях] Сахно мала нагоду висловити своє захоплення з ідеально організованої системи штучного зрошування. — О! Це моя альфа і омега! — не без самовдоволення відказав господар (Смолич, І, 1958, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 37.
а́льфа — грецька назва літери А (у давніх євреїв означала Голову, Провідника, тобто символізувала усякий початок); фразеологізм: а́льфа і оме́га — початок і кінець (від усвідомлення Бога як початку й кінця всьому, що є на Землі й у Всесвіті); Ісус Христос в Апокаліпсисі від Іоанна говорить: «Я Альфа і Омега, початок і кінець…».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 11.
а́льфа, -и, ж. Назва першої літери грецького алфавіту. ** А́льфа і оме́га — початок і кінець чого-небудь; основне, головне в чомусь.
