АЛЛА́Х, а, ч. Назва бога в мусульманській релігії. А вас, письменних, треба б бити, Щоб не кричали: "Ах! аллах! Не варт, не варт на світі жити!" (Шевч., II, 1953, 52); Софта зняв руки й простяг над землею, немов прикликав на неї гнів грізного аллаха (Коцюб., І, 1955, 293).

◊ Алла́х його́ зна́є, жарт. — невідомо; Оди́н алла́х зна́є (ві́дає); Одному́ алла́ху відо́мо, жарт. — ніхто не знає.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 34.

Алла́х — назва Бога в мусульманській релігії; фразеологізми — Алла́х його́ зна́є — невідомо; оди́н Алла́х зна́є (ві́дає), одному ́Алла́ху відо́мо — ніхто не знає. В глибину бездонну океану Аллах все зрячим позирає оком (П. Куліш); А вас, письменних, треба б бити, Щоб не кри­чали: «Ах! Аллах! Не варт, не варт на світі жити!» (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 11.

Алла́х, -а, ч. Назва Бога в мусульманській релігії.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. — К.; Ірпінь: Перун, 2009. — С. 22.