АКЦЕ́ПТ, у, ч.

1. фін. Форма розрахунків, при якій платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і акредитив (Матер.-техн. постач.., 1959, 57); // Напис на векселі, що потверджує згоду того, хто має сплатити вексель.

2. юр. Згода вступити в договір на запропонованих умовах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 32.