АКУРА́ТНИЙ, а, е.
1. Який додержується порядку, точності (про людину). Постараюся бути акуратним і швидко повернути коректу (Коцюб., III, 1956, 259); Я був.. дуже акуратним і дисциплінованим пацієнтом (Збан., Єдина,1959, 209).
2. Який підтримується в порядку; старанно зроблений: точно виконуваний або виконаний (про предмет і дію). Середнього росту.. двадцятитрилітній юнак, з русою акуратною борідкою.., Щорс стояв перед повстанцями (Довж., Зач. Десна, 1957, 98); Він зупинився посеред кімнати і весело обвів поглядом стіни з дешевими олеографіями в акуратних рамках (Донч., І, 1956, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 31.