АКУРАТИ́СТ, а, ч., розм. Про людину, що додержується порядку, точності. Всіма визнаний на кораблі акуратист, він ретельно приглядався, чи не пом’явся та чи не відволожився одяг (Ткач, Крута хвиля, 1956, 295); Олекса зустрів мене вигуком: — Ти акуратист! Ми думали, що ти запізнишся (Перв., Невигадане життя, 1958, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 31.