АКРЕДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Давати кому-небудь повноваження на одержання грошей або на проведення торговельних операцій. Білограй говорив усім, нібито направив у Брянську область одного "ділового чоловіка" заготовляти ліс. Акредитував він його на суму сто п’ятдесят тисяч карбованців (Мушк., Чорний хліб, 1960, 178).

2. дипл. Призначати кого-небудь дипломатичним представником в іноземній державі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 28.