АКРЕДИТИ́В, а, ч. Грошовий документ, що являє собою наказ однієї кредитної установи (банку, ощадкаси) іншій про виплату певної суми власникові документа. Перед від’їздом заскочила до каси, взяла кілька акредитивів (Ле, Вибр., 1939, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 28.