АЗІА́ТСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до Азія. Гунни являли собою великий союз азіатських кочових племен, на чолі якого стояли кочівники монгольського походження (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 350).

2. перен., заст. Невпорядкований, дикий, глухий. Лист ваш отримала.. через тиждень після його послання, як видно по штемпелях, — се ще для тутешніх азіатських шляхів не так-то багато часу (Л. Укр., V, 1956, 58); — Каприз лукавої долі: закинув мене в ці азіатські хащі (Ле, Міжгір’я, 1953, 30); // Відсталий. Як зримі символи.., як живі знаки, що свідчать про міць духу і слави, про незаперечність грядущої перемоги нових сил над старим азіатським світом, ..з гармонічним рокотом з’являються в небі важкі літаки (Довж., І, 1958, 125).

3. заст., зневажл. Грубий, жорстокий (про вчинки людини).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 24.