а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
АЗА́ЛІЯ, ї, ж. (Asalea). Південна гірська чагарникова рослина з великими квітками різного забарвлення; вирощується як декоративна. [Крамар:] Ось є гіацинти, нарциси і рожі, Азалії є запашні, Конвалії свіжі, фіалочки гожі… (Л. Укр., І, 1951, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 23.
аза́лія — південна гірська рослина з великими квітами різного забарвлення; вирощується як декоративна, екзотична квітка; має дуже приємний запах; символ витонченої природної краси; ознака розкошів, пишноти; традиційний символ високої поезії. Ось є гіацинти, нарциси і рожі, Азалії є запашні; Конвалії свіжі, фіалочки гожі… (Леся Українка); Зваба для очей, краса потворна п’яних орхідей, Азалій квіти й листя перемите (М. Рильський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 9.
аза́лія, -ї, ж. Південна гірська чагарникова рослина з великими квітками різного забарвлення; вирощується як декоративна.
