АЕРА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Насичення повітрям (води. грунту і т. ін.). Для боротьби з бур’янами, знищення корки і поліпшення аерації грунту посіви до з’явлення сходів боронують легкими боронами (Колг. Укр., 4, 1957. 13); // Природна вентиляція приміщень. Аерація — це природна безперервна зміна повітря в приміщенні (Довідник сіль. будівельника, 1956, 474).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 22.