АДМІНІСТРАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Стос. до адміністрації (в 1 знач.). [Андрій:] Я не маю ніякої адміністративної влади над матір’ю і не хочу мати (Л. Укр., III, 1952, 721); Економічний адміністративний район в СРСР — район діяльності рад народного господарства, створених для управління промисловістю та будівництвом за територіальним принципом (Рад. Укр., 26.IV 1961, 3).

Адміністрати́вним поря́дком; В адміністрати́вному поря́дку — за розпорядженням органів виконавчої влади. Виселення з жилих приміщень адміністративним порядком допускається лише у випадках, окремо зазначених у законі (Цив. кодекс УРСР, 1950, 33).

2. Власт. адміністраторові; організаторський. Адміністративні здібності.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 20.