АДВОКА́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до адвока́т 1 і адвокату́ра 1. [Петро:] Отаке ще випливло! На адвокатську стежку мене пхнуто! (Мирний, V, 1955, 188); По всіх студіях [в університеті] почалася мандрівка Мартовича по адвокатських канцеляріях (Стеф., II, 1953, 29); // Власт. адвокатові (в 1 знач.). Адвокатські прийоми, добірні фрази, пласкі дотепи полонили деяких слухачів (Ле, В снопі… 1960, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 19.