АДВОКА́Т, а, ч.

1. Юрист, що захищає обвинуваченого або веде якусь справу в суді, а також дає поради з правових питань; захисник, оборонець. — З мене адвокат — он який вийде! (Мирний, V, 1955, 170); — Рятуй мене, Насте!.. Піди до адвоката, заплати йому, що схоче (Коцюб., І, 1955, 76); Марко Черемшина.. усе життя заробляв собі хліб як селянський адвокат у глухому містечку (Козл., Відродження.., 1950, 79).

2. перен. Про людину, що заступається за кого-небудь, захищає когось. — Говори, адвокате, говори! — сказала.. мати. — Цікава я знати, що він тобі дав за те, що ти так за ним обстаєш? (Фр., III, 1950, 388); [Люда:] Я можу про це поговорити сама. Мені не потрібні адвокати (Голов., Драми, 1958, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 19.