АДА́МІВ, мова, мове: д Ада́мова голова́, ент. — великий нічний метелик з родини сфінксів; А́дамове я́блуко, анат. — випнута хрящова частина гортані. На тонкуватій шиї шарніром рухається адамове яблуко (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 63).

◊ Ада́мове ребро́ (ребе́рце), заст., жарт. — про жінку. Місцеві "батюшечки" дуже слабкі щодо "адамових рєберців" і мало не щотижня за ту слабкість платять власними святими ребрами… (Вишня, І, 1956, 27); Ада́мові слі́зки, жарт. — про горілку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 19.

Ада́мів, мова, ве. Принадлежащій Адаму. Ада́мова голова́.

1) Рисунокъ человѣческаго черепа подъ изображеніемъ креста — въ поминальныхъ граматках, на крестахъ, на дверяхъ (въ рисункѣ къ празднику Богоявленія и пр.).

2) Родъ паука.

3) Родъ мотылька: Sphinx caput mortuum.

4) Раст. Eryngium campestre L. ЗЮЗО. I. 122. Ада́мове ребро́, раст.: а) Thysellinum palustre. ЗЮЗО. I. 138. б) Valeriana dubia. ЗЮЗО. I. 165. Ада́мові ві́вці.

1) Верблюды.

2) Степной миражъ. Ада́мові слізки́. Водка. Чарочку-другу Адамових слізок, як казав було отець економ. Шевч. 297.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 4.