АД’ЮТА́НТ, а, ч. Військовослужбовець (звичайно офіцер), що перебуває при командирі для виконання службових доручень. Ад’ютант вибіг на горбок, розглянувся і вернувся скоренько до генерала (Мак., Вибр., 1956. 170); З приміщення вийшов полковник Бабенко, супроводжуваний писарем і ад’ютантом (Шиян, Гроза.., 1956, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 22.