АГЛЮТИНА́ЦІЯ, ї, ж.

1. біол. Злипання, склеювання в грудочки й осідання завислих у рідині мікроорганізмів або окремих клітин — червонокрівців чи білокрівців. При змішуванні еритроцитів однієї людини з сироваткою іншої часто відбувається склеювання еритроцитів у великі купки, тобто відбувається їх аглютинація (Заг. догляд за хворими, 1957, 179).

2. лінгв. Спосіб творення граматичних форм і похідних слів у деяких мовах (тюркських, фінських та ін.) додаванням до незмінюваних основ однозначних афіксів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 17.