АГА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Погоджуючись із співрозмовником або потверджуючи його слова, говорити часто "ага". Порох, подумавши трохи, знову писав, ..знову одгаркувався, агакав та егекав… (Мирний, II, 1954, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 15.

Ага́кати, каю, єш, гл. Произносить: ага́. Желех. Чого ти все тільки агакаєш? казав би до діла!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 3.