АВІА́ТОР, а, ч. Той, хто займається польотами, авіацією (в 1 знач.); той, хто керує літаком; льотчик. Будьте сміливі і точні, як належить авіаторам соціалістичної Батьківщини (Мик., І, 1957, 499); Чимало авіаторів оволоділи майстерністю катапультних стрибків (Веч. Київ, 18.I 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 9.