Аву́л, ла, м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 3.