АВТОНОМІ́СТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до автономі́ст; // Власт. автономістові. Угоди козацької старшини з турецькими султанами, з шведами, автономістські прагнення старшини майже не знайшли свого відображення в піснях (Іст. укр. літ.. І, 1954, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 13.