АВТОМА́Т, а, ч.

1. Апарат (машина, прилад), що виконує роботу за допомогою особливого механізму без участі людини. Дівчина вийшла в коридор.., потім зійшла вниз, до автомата, і подзвонила Волошиній (Собко, Стадіон, 1954, 285); На хлібопекарських заводах працюють тістоділильні машини та бубличні автомати (Наука.., 7,1956, 10); У порівн. [Барабаш:] Ми, як автомати, виконували всі директиви зверху… (Кори., Чому посміх. зорі, 1958, 64); // перен. Про людину, що діє механічно, машинально. Був [Начко] автоматом, що живе лише теперішністю (Фр., VI, 1951, 300).

2. Ручна автоматична скорострільна зброя. Комуністи й комсомольці з’явились до майора уже в повній бойовій готовності, обвішані гранатами й дисками, з автоматами на грудях (Гончар, III, 1959, 96); Я смертний вирок виніс там Для ката-супостата І виконав той вирок сам Із свого автомата (Воскр., З перцем!, 1957, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 12.