АВА́НСОМ, присл.

1. У рахунок майбутньої виплати; наперед. Чи не зможе редакція "Л. Н. Вістника" вислати чи перевести мені авансом 200 карбованців за мої роботи? (Мирний, V, 1955, 431); Тільки авансом видано на кожний трудодень по 4 карбованці та по півтора кілограма пшениці (Колг. Укр., 12, 1957, 37).

2. перен. Заздалегідь. — До весілля ще далеко. Ми ще й не порозумілись як слід. Це я авансом раджуся з вами… (Шовк., Інженери, 1956, 423); — Авансом відчувала насолоду того, що побуду на вечірці, в товаристві справжнього митця (Кач., II, 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 8.