АВАНСО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до авансува́ти; // у знач. прикм. Робітники уважно перечитали всі папери.., звірили акти й довідки бухгалтерії на бензин.. й масло, що їх купував Заруба на стороні з своєї авансованої зарплати (Кучер, Трудна любов, 1960, 412).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 8.