АВАНГА́РД, у, ч.

1. Частина військ (або флоту), що йде попереду головних сил. Обвішаний патронами авангард був наче з заліза. Чубенко дивився на карту і вів далі (Ю. Янов., 1, 1954, 284); В районі Каховки килигеївці безпосередньо зіткнулися з денікінськими авангардами (Гончар, Таврія.., 1957, 381).

2. перен. Найсвідоміша, найпередовіша частина певної суспільної групи або класу, що веде за собою клас у цілому та інші суспільні групи. Партія — це авангард класу, і завдання її.. в тому, щоб вести маси за собою (Ленін, 26, 1951, 284).

Бу́ти (виступа́ти, йти і т. ін.) в аванга́рді кого, чого — бути (виступати, йти і т. ін.) попереду, в перших лавах кого-, чого-небудь. Більшовики були в авангарді революційного штурму капіталізму (Рад. Укр., 5. XI 1948, 1); Письменник.., митець повинен бути в авангарді свого народу (Довж., III, 1960, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 7.