АБІТУРІЄ́НТКА, и, ж. Жін. до абітуріє́нт. Вона знімала кімнату, як абітурієнтка Полтавської жіночої гімназії (Смолич, V, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 4.