АБІТУРІЄ́НТ, а, ч.

1. Учень, що закінчує середній навчальний заклад; випускник. Сагайдак підійшов до гурту. Що він чує: абітурієнти хочуть працювати в колгоспі!.. (Добр., Тече річка.., 1961, 249).

2. розм. Особа, що вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 4.